"Добровільність обєднання" це гра в демократію "по-українському". Було вирішено адміністративно-територіальну реформу поєднати одночасно з реформою місцевого самоврядування. І це логічно, адже, новий орган місцевого самоврядування (або адміністрації) має буди забезпечений територіює і чисельністю населеня відповідно до наданих йому повноважень. Але тут виникає проблема: політики хочуть гратися в демократію і пропонують громадам визначати територіальний устрій (розмір і межі АТО базового рівня)

. І тут головне питання: формування адмінтерустрою це відповідальність центральної влади чи місцевої? На мою думку центральної з певними консультаціями на місцях для врахування місцевих інтересів. Вирішеня адмінтерустрою на місцевому рівні не можливе, тому що:
1. не можна допостити утворення однонаціональних адмінтеродиниць (Бесарабія, Закарпаття, Буковина да і навіть моя Житомирщина з поляками)
2. українська приказка: де три козака там два гетьмана: ніколи не поділяться
3. територія повинна бути поділена на адмінтеродиниці рівномірно, "єдінообразно". не повинно залишатися "білих плям"
Досвід європейських держав, що ні де не було доровільного обєднання від початку до кінця.
Наприклад Данія: перша реформа в 1970 з 1400 волостей залишилося 275 муніципалітетів (біля 400 обєднали примусово), а в 2006 до 98 муніципалітетів. при цьому середня кількість жителів збільшилася з 20 тис осіб до 55 тис. осіб (це враховуючи що найбільше місто Копенгаген - 500 тис.). Реформа в Данії:
червень 2004: політична угода про обєднання
добровільні обєднання під тиском протягом 6 місяців
1 липня 2005 року рішення парламенту про новий АТУ
листопад 2005 року: місцеві вибори (протягом року працювали нові та старі ради громад)
1 січня 2006 року: нові ради стають повноважними
1 січня 2007 року: все фініш
В дві реформи кількість муніципалітетів скоротилася в 14 разів.
В швеції після реформ 1960 та 1974 років кількість муніципалітетів скоротилася в 9 разів з 2500 до 277