Форум землевпорядників

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Львівській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства;
- зобов`язати розглянути питання та прийняти рішення щодо заяви про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що додані ним до заяви документи не підтверджують досвід роботи у сільському господарстві - не відповідає чинному законодавству.
Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Зобов`язано Головне управління Держземагенства області розглянути клопотання від 02.04.2014р. про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві, позивачем до заяви від 02.04.2014р. було надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №906145 з якого вбачається, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є вирощування інших однорічних та дворічних культур, надання ландшафтних послуг.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №476433 така діяльність здійснюється позивачем з 23.01.2008р.
Враховуючи, що шість років є періодом часу, достатнім для здобуття мінімально необхідних знань та вмінь з технологій використання земельних ресурсів і вирощування рослинницької продукції, суд дійшов висновку, що позивач має достатній досвід роботи у сільському господарстві для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Крім того, суд виходив з того, що оскільки перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві не затверджений, відповідач не мав права вимагати від позивача інших документів, які чітко не визначені чинним законодавством, а тому при розгляді питання щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства Головне управління Держземагенства у Львівській області мало виходити саме з тих документів, які надав ОСОБА_1 та не вимагати від останнього документів, надання яких не затверджено на законодавчому рівні.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Разом з тим, враховуючи, що резолютивна частина постанови суперечила висновками її мотивувальної частини, зокрема щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку щодо її скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Посилання в обгрунтування касаційної скарги на те, що додані позивачем до заяви документи не підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність відповідної освіти, також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки судами встановлено, що позивачем надано документи, які на його думку підтверджують наявність такого досвіду, а законодавчо визначеного Переліку таких документів на час виникнення спірних правовідносин затверджено не було.

Фермерське господарство "Климентина" (далі – ФГ "Климентина") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) про визнання права користування на умовах оренди земельними ділянками: площею 11,942 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0503, площею 13,0520 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0504, площею 13,751 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0505, площею 9,2523 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0507, площею 11,7694 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0502, площею 61,0000 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0506, розташованими в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району за межами населеного пункту; а також площею 47,5497 га кадастровий номер 7122084300:01:001:1409, розташованої в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району за межами населеного пункту, та площею 24,2483 га кадастровий номер 7124089300:01:001:0672, розташованої в адміністративних межах Тальянківської сільської ради Тальнівського району за межами населеного пункту.
Крім того, позивач просив суд визнати укладеними в редакції позивача додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди вказаних земельних ділянок від 23.09.2013, від 25.06.2014 та від 31.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені земельні ділянки були надані в оренду фізичній особі Клименку М.В. для ведення фермерського господарства, а тому з моменту реєстрації ФГ "Климентина" (засновником якого є фізична особа Клименко М.В.) орендарем за спірними договорами оренди є ФГ "Климентина", що зумовило необхідність внесення змін у вказані договори оренди в частині орендаря.

Посилаючись на те, що відповідачем було відмовлено у внесенні відповідних змін до зазначених договорів оренди (що, на думку позивача свідчить також про невизнання ним права оренди позивача), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ФГ "Климентина" право користування (на умовах оренди) земельними ділянками: площею 11,942 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0503, площею 13,0520 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0504, площею 13,751 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0505, площею 9,2523 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0507, площею 11,7694 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0502, площею 61,0000 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0506, розташованими в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району за межами населеного пункту; а також площею 47,5497 га кадастровий номер 7122084300:01:001:1409, розташованої в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району за межами населеного пункту та площею 24,2483 га кадастровий номер 7124089300:01:001:0672, розташованої в адміністративних межах Тальянківської сільської ради Тальнівського району за межами населеного пункту.

В частині позовних вимог щодо укладення додаткових угод про внесення змін до договорів оренди від 23.09.2013, від 25.06.2014 та від 31.12.2013 в редакції позивача відмовлено повністю.

Задовольняючи вимоги в частині визнання за позивачем права користування (на умовах оренди) земельними ділянками, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту реєстрації ФГ "Климентина" (засновником якого є фізична особа Клименко М.В.) в силу Закону України "Про фермерське господарство" відбулася фактична заміна орендаря з фізичної особи Клименка М.В. на юридичну особу - ФГ "Климентина", а тому позивач має право на приведення спірних договорів оренди землі у відповідність з фактичними обставинами щодо орендаря, а відмова відповідача у внесенні запропонованих позивачем змін до цих договорів вказує про невизнання орендодавцем права позивача на оренду відповідних земельних ділянок.

Відмовляючи в частині позовних вимог про укладення додаткових угод про внесення змін до договорів оренди від 23.09.2013, від 25.06.2014 та від 31.12.2013 в редакції позивача, суд першої інстанції виходив з того, що укладення ФГ "Климентина" додаткових угод до існуючих договорів оренди, в яких позивач не є стороною, укладених фізичною особою – громадянином і державним органом, має здійснюватись у формі трьохстороннього договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 в частині визнання за позивачем права користування (на умовах оренди) земельними ділянками: площею 11,942 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0503, площею 13,0520 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0504, площею 13,751 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0505, площею 9,2523 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0507, площею 11,7694 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0502, площею 61,0000 га кадастровий номер 7122086200:01:001:0506, розташованими в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району за межами населеного пункту; а також площею 47,5497 га кадастровий номер 7122084300:01:001:1409, розташованої в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району за межами населеного пункту та площею 24,2483 га кадастровий номер 7124089300:01:001:0672, розташованої в адміністративних межах Тальянківської сільської ради Тальнівського району за межами населеного пункту. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання права користування земельними ділянками відмовлено. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що: ФГ "Климентина" не є стороною в спірних договорах оренди землі, тобто не має будь-яких прав і обов'язків по цих договорах; вимога ФГ "Климентина" замінити орендаря в договорах оренди землі шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів оренди землі не ґрунтується на умовах набуття права оренди земельною ділянкою державної та комунальної власності, встановлених ст.ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі"; позовні вимоги заявлені без врахування обмеження, встановленого ч. 3 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі"; правомірну відмову відповідача у внесенні змін до договорів оренди в частині заміни орендаря не можна вважати порушенням права користування ФГ "Климентина" вищевказаними земельними ділянками.

Наведеним апеляційний суд мотивував також і висновки щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання укладеними в редакції позивача додаткових угод про внесення змін до договорів оренди вказаних земельних ділянок від 23.09.2013, від 25.06.2014 та від 31.12.2013 в редакції, запропонованій позивачем.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство" обов’язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є набуття засновником фермерського господарства громадянином України або кількома громадянами України або права власності, або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (далі – ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами ст.ст. 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Таким чином відповідно до положень ЗК України орендар набуває право користування (оренди) земельною ділянкою державної або комунальної власності лише за таких умов: 1) після припинення права користування земельною ділянкою, іншою особою; 2) на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями; 3) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; 4) з моменту державної реєстрації цього права оренди в установленому законом порядку.

Іншого порядку набуття особою права оренди земельною ділянкою державної або комунальної власності ніж встановлений ст.ст. 116, 124, 125, 126, 141 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" чинне законодавство не визначає.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" право користування (право на оренду) земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем (орендарем) іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки земельні ділянки, які були надані Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області в оренду Клименко М.В. є державною власністю, то тільки орган виконавчої влади в особі ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, як правонаступник ГУ Держземагенства в Черкаській області, в силу ст.ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" вправі розпоряджатися цими земельними ділянками.

Враховуючи зазначені положення законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ФГ "Климентина" відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після його державної реєстрації вправі здійснювати лише право користування земельними ділянками, які були надані його засновнику – фізичній особі Клименку М.В. з метою ведення фермерського господарства. Будь-які інші права, зокрема, вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря, з урахуванням положень ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі", відсутні.

За таких обставин та з урахуванням положень статті 652 ЦК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що правомірна відмова відповідача у внесенні змін до договорів оренди в частині заміни орендаря не може вважатися порушенням права користування ФГ "Климентина" вищевказаними земельними ділянками.

За змістом ГПК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Тобто судовому захисту підлягає вже порушене право.

Таким чином, оскільки наведені позивачем обставини не можуть свідчити про невизнання відповідачем права користування ФГ "Климентина" спірними земельними ділянками в порядку Закону України "Про фермерське господарство", то суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права користування спірними земельними ділянками.

При цьому висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 483/1863/17, № 695/1275/17, № 348/992/16 не спростовують висновків апеляційного суду у справі, що розглядається, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються регулювання спорів щодо визначення підсудності та узгоджуються з висновками про те, що від фізичної особи засновника до ФГ "Климентина" переходять лише обов’язки землекористувача, а не його права.

2. Фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.