Форум землевпорядників

Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України (далі—Кодекс), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, нада-ні для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогоспо-дарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сіль-ськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно частини 2 цієї ж статті, до земель сільськогосподарського призна-чення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарсь-кі шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під госпо-дарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Частиною 3 даної статті вказано, що землі сільськогосподарського призна-чення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, са-дівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільсь-когосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним за-кладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім шко-лам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, ре-лігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільсь-кого господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення влас-ної інфраструктури.
Виходячи із норм статей 91, 96 Кодексу, землевласники та землекористу-вачі зобов’язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Згідно із статтею 38 Кодексу, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'-єктів загального користування.
Відповідно до статті 39 Кодексу, використання земель житлової та громад-ської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пун-кту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно із статтею 40 Кодексу, громадянам України за рішенням органів ви-конавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися бе-зоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будів-ництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
У відповідності до статті 33 Кодексу, використання земель особистого се-лянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Разом з тим, Закон України "Про особисте селянське господарство" не мі-стить напрямів використання земель особистого селянського господарст-ва. Стаття 6 згаданого Закону лише наводить перелік майна, яке викорис-товується для ведення особистого селянського господарства, а саме: жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свій-ські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сіль-ськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством поряд-ку.