Форум землевпорядників

Щодо зауважень Земельної спілки України до проекту Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками»
Держкомзем висловлює вдячність громадянам, громадським організаціям, суб’єктам господарювання за уважне вивчення проектів нормативно-правових актів, які готуються Держкомземом і висвітлюються для обговорення.

Зокрема, це стосується й Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

На жаль, щодо уважно опрацьованих зауважень Земельної спілки України, то Держкомзем констатує непрофесійний підхід до підготовки пропозицій та незнання її фахівцями нормативно-правових актів, які регулюють земельні відносини.

Переважна більшість зауважень і пропозицій не ґрунтується на чинному законодавстві України, а тому відповідні зауваження є безпідставними, а пропозиції – неприйнятними. Безпідставними є й твердження про те, що низка положень Проекту містить корупційні ризики.

А саме, такими, що суперечать чинному законодавству, безпідставними та неприйнятними є наступні зауваження і пропозиції Земельної спілки України:

1. Зауваження Земельної спілки України щодо відсутності у Держкомзему права врегульовувати питання щодо визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та видів межових знаків (загальне зауваження).

Коментар Держкомзему

Відповідно до пункту «ґ» статті 14 Закону України «Про землеустрій» до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері землеустрою, яким є Держкомзем, належить, розроблення та затвердження в установленому законодавством порядку нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Згідно з частиною 2 статті 106 Земельного кодексу України види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Таким чином, чинне законодавство надає Держкомзему право врегульовувати питання щодо визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та видів межових знаків.

2. Зауваження Земельної спілки України

У законодавстві використовується термін «форма», а не «вид» межового знака.

Коментар Держкомзему

Відповідно до частини другої статті 106 Земельного кодексу України центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначаються, зокрема, види межових знаків.

Отже, зауваження суперечить Земельному кодексу України.



3. Зауваження Земельної спілки України

«Метричні дані» земельної ділянки не є предметом відновлення. Відновлюється положення поворотних точок межі земельної ділянки. Розмір ділянки – поняття похідне. Держкомзем уповноважений законодавством лише на затвердження порядку відновлення меж земельних ділянок.



Коментар Держкомзему

У пункті 1.2. проекту Інструкції записано, що становлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місця положення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Зауваження не по суті.

4. Зауваження Земельної спілки України до визначення терміну «виконавець робіт»

Слід розділити поняття виконавця робіт із землеустрою та виконавця топографо-геодезичних робіт, оскільки ці види діяльності регулюються та ліцензуються у різний спосіб. Фактично має місце обмежити коло виконавців робіт лише тими суб’єктами господарювання, які мають дві ліцензії, що не узгоджується із вимогами ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Коментар Держкомзему

Згідно з проектом Інструкції комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні та землевпорядні роботи.

Отже, для виконання цього виду робіт виконавцю необхідно мати як ліцензію на проведення робіт із землеустрою, так і ліцензію на проведення топографо-геодезичних робіт.

Зауваження є неправомірним.

5. Зауваження Земельної спілки України до визначення терміну «замовник робіт»

Наведений перелік не є вичерпним. Виконання відповідних робіт має здійснюватись за рішенням суду, арбітражного керуючого тощо. Окрема ситуація виникає при наявності декількох співвласників земельної ділянки. Визначення доцільно вилучити або істотно доопрацювати.

Коментар Держкомзему

Згідно з пунктом «и» статті 25 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж

земельної ділянки в натурі (на місцевості) відноситься до одного з видів документації із землеустрою.

Наведене у проекті Інструкції визначення цього терміну узгоджується з визначенням кола осіб, які можуть бути замовниками документації із землеустрою, наведеним у ст. 26 Закону України «Про землеустрій».

Крім того, ці зауваження є необґрунтованими, оскільки у них зазначено лише окремі підстави проведення робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (рішення суду, арбітражного керуючого тощо), проте не наведено додатковий перелік осіб, які, на думку Земельної спілки України, можуть бути замовниками робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зауваження є некоректним.

6. Зауваження Земельної спілки України щодо недоцільності дублювання визначення терміну «знищення межових знаків» у зв’язку з його визначенням у Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»

Коментар Держкомзему

Включення до проекту визначення цього терміну є необхідним для однозначного розуміння положень інших пунктів проекту. Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації не заборонена можливість пояснення термінів, визначених в інших нормативно-правових актах. Зокрема, пунктом 2.10 зазначеного Порядку встановлено, що зміст термінів, які використовуються у нормативно-правовому акті, не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного в Конституції та законах України, актах Президента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють відповідну сферу; посилання на пояснення термінів, визначених в інших нормативно-правових актах, можливе (проте необов’язкове).

Зауваження є некоректним.

7. Зауваження Земельної спілки України щодо некоректності визначення терміну «межа земельної ділянки»

Геометрично межа між ділянками може бути замкнутою, якщо одна ділянка повністю знаходиться всередині іншої ділянки. Більш юридично коректним є визначення «сукупність ліній», що розмежовують ділянки. Крім того, межа завжди є атрибутом не менше ніж двох ділянок і не може належати лише одній ділянці.

Коментар Держкомзему

Визначення терміну «межа земельної ділянки», застосоване в проекті, відповідає визначенню цього терміну в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

З огляду на зазначене, зауваження до цієї норми про те, що зміст термінів, які використовуються у нормативно-правовому акті, не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного в Конституції та законах України, актах Президента України та Кабінету Міністрів України, що регулюють відповідну сферу, суперечать вимозі пункту 2.10 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації.

Зауваження є некоректним.

8. Зауваження Земельної спілки України до розділу про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Цей розділ підлягає вилученню, оскільки не стосується питань відновлення меж земельних ділянок та форми межових знаків.

Коментар Держкомзему

Необхідно більш уважно читати проект Інструкції, де зазначено, що ця Інструкція визначає порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, види яких встановлює ця Інструкція.

Зауваження є некоректним.

9. Зауваження Земельної спілки України

Складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є результатом встановлення меж, а не підставою для їх встановлення. Видача документа, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість), згідно з чинним законодавством, неприпустима.

Коментар Держкомзему

Відповідно до Закону України «Про землеустрій» види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів.

Тобто зазначати, що складання документації є результатом встановлення меж, а не навпаки - є некоректним і у разі, якщо, на думку Земельної спілки України, межі земельної ділянки можна встановити без комплексу робіт із землеустрою, то Держкомзем із задоволенням вивчить таку практику.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

При наданні зауваження слід було опрацювати норми чинного законодавства України.

10. Зауваження Земельної спілки України

Розроблення відповідної технічної документації, згідно зі статтею 55 ЗУ «Про землеустрій» здійснюється відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Використання інших матеріалів (зокрема, витягу з державного реєстру земель, відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі) не є правомірним.

Коментар Держкомзему

Фахівцям Земельної спілки України варто дочитувати положення статті 55 Закону України «Про землеустрій» до кінця.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

11. Зауваження Земельної спілки України

Виконавці повинні одержувати каталоги координат з кадастрового плану як самої земельної ділянки, так і суміжних ділянок (адже будь-яка межа є спільною). Надання цієї інформації має здійснюватись не з даних АС ДЗК (які не мають документального статусу), а згідно з даними Державного фонду документації із землеустрою, територіальними органами Держкомзему, відповідно до постанови КМУ від 17.11.2004 № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою». Так звані дані БД АС ДЗК не мають жодної юридичної сили, адже вони не є електронними документами, відповідно до ЗУ «Про електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». Правовий статус АС ДЗК чинним законодавством України не визначений.

Коментар Держкомзему

Твердження Земельної спілки України про те, що виконавці мають каталоги координат та викопіювання з кадастрового плану як самої земельної ділянки, так і суміжних ділянок, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, у даній нормі Проекту закріплено право, а не обов’язок виконавців таких робіт отримувати з АС ДЗК каталоги координат та викопіювання з кадастрового плану, яке не обмежує їх право звертатися до територіальних органів Держкомзему за отриманням іншої інформації.

Твердження про те, що дані АС ДЗК не мають документального статусу також є безпідставним та суперечить Тимчасовому порядку ведення державного реєстру земель, затвердженому наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174, зареєстрованому в Мін’юсті України 25.07.2003 за № 641/7962.

12. Зауваження Земельної спілки України

Доцільно зазначити посилання на наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.09.2001 № 295, яким затверджено Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, що визначають усі вимоги до відповідних планово-картографічних матеріалів.

Коментар Держкомзему

Згідно з Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3.10.1992 № 493/92, Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію зазначеного наказу Міністерства екології та природних ресурсів України не проведено.

Згідно з п. 2.14 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державну реєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, іншого органу, акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не допускається.

У зв’язку із наведеним ця пропозиція Земельної спілки України суперечить чинному законодавству.

13. Зауваження Земельної спілки України щодо беззмістовності пункту 2.5 Проекту

Коментар Держкомзему

У зазначеній нормі проекту визначено цілі проведення камеральних робіт. Тому дане зауваження є безпідставним.

14. Зауваження Земельної спілки України щодо включення до пояснювальної записки відомостей про суміжних власників землі (землекористувачів)

Коментар Держкомзему

Виконавець робіт не зобов’язаний мати відомості про суміжних землевласників і землекористувачів. Крім того, незрозуміло, які саме відомості задовольняють Земельну спілку України.

Зауваження є безпідставним.

15. Зауваження Земельної спілки України

Технічне завдання є складовою частиною господарського договору, а регулювання господарських відносин не може бути предметом подібної інструкції.

Коментар Держкомзему

Більшість землевласників та землекористувачів не мають землевпорядної освіти, а тому скласти технічне завдання не зможуть. Цим зможуть скористатися організації, які виконують комплекс таких робіт і складають технічне завдання вигідне їм.

Держкомзем як орган державної влади має захищати конституційні права землевласників та землекористувачів і з метою недопущення спекуляцій подає в проекті Інструкції типове технічне завдання.

Зауваження є безпідставним.

16. Зауваження Земельної спілки України щодо матеріалів топографо-геодезичних та землевпорядних робіт

Зміст цих «матеріалів» не деталізується, а це містить значні корупційні ризики щодо зловживання різними посадовими особами у частині визнання, або невизнання їх прийнятності. Це ж може бути підставою для наступних земельних спорів.

Коментар Держкомзему

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) проводиться, зокрема, відповідно до топографо-геодезичних матеріалів.

Зміст цих «матеріалів» також не деталізовано. Виходячи з логіки Земельної спілки України, Закон України «Про землеустрій» також «…містить значні корупційні ризики щодо зловживання різними посадовими особами у частині визнання, або невизнання їх прийнятності…».

17. Зауваження Земельної спілки України

План ділянки має бути складений у відповідності до діючих-нормативно правових актів у сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Зокрема, наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.09.2001 № 295, яким затверджено Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, що визначають усі вимоги до відповідних планово-картографічних матеріалів. Або мають бути внесені зміни до цього наказу.

Зауваження є безпідставним.

Коментар Держкомзему

Згідно з Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3.10.1992 № 493/92, Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію зазначеного наказу Міністерства екології та природних ресурсів України не проведено.

Згідно з п. 2.14 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державну реєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, іншого органу, акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не допускається.

У зв’язку із зазначеним ця пропозиція Земельної спілки України суперечить чинному законодавству.

Зауваження є безпідставним.

18. Зауваження Земельної спілки України щодо визначення органу, який надає перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути

Без деталізації норма містить корупційні ризики.

Коментар Держкомзему

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає, зокрема, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Зазначеною статтею Закону України «Про землеустрій» також не вказано, який орган та на підставі яких документів надає подібний перелік.

Виходячи з логіки Земельної спілки України, Закон України «Про землеустрій» також «містить корупційні ризики».

Зауваження є безпідставним.

19. Зауваження Земельної спілки України

Відповідно до статті 15 ЗУ «Про оренду землі» невід’ємною частиною договору оренди землі є «акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)». Це питання не має відношення до відновлення меж земельних ділянок, а спосіб регулювання, який пропонують автори проекту, не узгоджується із законодавством про оренду землі.

Коментар Держкомзему

Відповідно до пункту 2.9 проекту Інструкції «При наданні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду, користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або забудови (суперфіцій) перед укладанням відповідного договору виконавець зобов’язаний провести роботи зі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками відповідно до розробленої та затвердженої в установленому порядку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Незрозуміло чим ця норма суперечить Закону України «Про оренду землі» і до чого тут питання відновлення меж земельної ділянки.

Зауваження є безпідставним.

20. Зауваження Земельної спілки України

Щодо доцільності виду І межового знака (додаток 3) – для закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами тощо, а також на асфальтованій або бетонній поверхні.

Оскільки згідно зі ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Коментар Держкомзему

Уважно читайте Закон України «Про землеустрій», у ньому чітко написано «можуть не встановлюватися» - цей термін не виключає того, що межові знаки можуть встановлюватися, а тому необхідно визначити вид межового знака, який може встановлюватися. Отже, згідно із зазначеною нормою встановлення або не встановлення межових знаків у передбачених нею випадках здійснюється за бажанням власників (користувачів) земельних ділянок.

Зауваження є безпідставним.

21. Зауваження Земельної спілки України

Попередня форма знака також призначена для «асфальтованої поверхні», що може призвести до неоднозначного тлумачення положень інструкції.

Коментар Держкомзему

Не уважно читали проект Інструкції, адже ним передбачено, що вибір виду межового знака та глибини його закладки здійснюється власником (користувачем) земельної ділянки.

У зв’язку із зазначеним у проекті передбачено декілька видів межових знаків для асфальтованої поверхні чи ґрунтового покриву, що дасть змогу власнику (користувачу) земельної ділянки здійснити вибір виду межового знака залежно від власних уподобань та матеріальної спроможності.

Зауваження є безпідставним.

22. Зауваження Земельної спілки України, що кожен межовий знак має унікальний, який не повторюється на усій території України, номер.

Положення некоректне, оскільки при відновленні втраченого межового знака (як фізичного об’єкту), на його місце доцільно встановити межовий знак із таким же номером.

Коментар Держкомзему

Відповідно до пункту 3.2 проекту кожний межовий знак має унікальний, який не повторюється на усій території України, номер, який залишається незмінним на весь час існування межового знака.

Унікальність номерів межових знаків та їх облік спрямовані на створення додаткових гарантій захисту прав власників (користувачів) земельних ділянок шляхом збереження в електронній базі даних інформації про межі земельних ділянок, координати поворотних точок таких меж та унікальні номери межових знаків, якими вони закріплені.

Передбачається, що унікальні номери межових знаків будуть проставлятися під час їх промислового виробництва.

У зв’язку із зазначеним при відновленні втраченого межового знака на його місце не може бути встановлено межовий знак із таким самим номером, а тому зауваження не може бути враховане.

23. Зауваження Земельної спілки України

Обґрунтованість цифр у 200 метрів та 1 метр викликає певні сумніви.

Коментар Держкомзему

Не зрозуміло які саме «певні сумніви» викликає «обґрунтованість цифр у 200 метрів та 1 метр».

Крім того, якщо Земельна спілка України надасть власні обґрунтування із цього приводу, Держкомзем зможе опрацювати їх і погодитися, або надати конкретні обґрунтування чому не може погодитися.

24. Зауваження Земельної спілки України

Некоректне формулювання. Сіл вести мову про фіксацію координат межового знаку у державній системі координат.

Коментар Держкомзему

Зауваження не зовсім зрозуміле, водночас формулювання цієї норми проекту Інструкції узгоджується із відповідними формулюваннями положень пунктів 1.24, 3.8, 4.12 та ін. Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 за № 393/2833.

25. Зауваження Земельної спілки України щодо середньоквадратичної похибки місця знаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж

Зазначене положення унеможливлює застосування глобальних супутникових навігаційних систем для встановлення координат межових знаків, що призведе до невиправданого зростання вартості відповідних топографо-геодезичних робіт.

Незрозуміло як бути у ситуації, коли суміжними є земельні ділянки з площею більше 10 га та менше 10 га, адже межа в них є спільною. Авторам проекту Інструкції дуже важливо зрозуміти, що будь-яка межа належить не менше ніж двом земельним ділянкам, які вона розмежовує.

Коментар Держкомзему

Значення середньоквадратичної похибки місця знаходження межового знака щодо найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж, зазначене в проекті Інструкції, відповідає аналогічним вимогам пункту 3.2.6 Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України 26.08.1997 № 85, зареєстрованого в Мін’юсті України 31.10.1997 за № 522/2326.

Використання менш точного геодезичного обладнання не відповідає вимогам сьогодення та не забезпечить належного захисту прав власників (користувачів) земельних ділянок.

З огляду на зазначене, зауваження не може бути враховане.

26. Зауваження Земельної спілки України щодо додаткової прив’язки межових знаків

Подібні способи «прив’язки» не можуть мати офіційного характеру, а тому їх застосування не може мати місця при юридично значимих діях.

Коментар Держкомзему

Оскільки положення проекту Інструкції саме й передбачає можливість (а не обов’язок) додаткових (допоміжних) способів прив’язки межових знаків, то зауваження є некоректним та не може бути враховане.

27. Зауваження Земельної спілки України

«Встановлення межових знаків здійснюється способом, що забезпечує можливість їх зберігання і створює якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів».

Декларативна вимога без конкретизації, що може призвести до неоднозначних тлумачень Інструкції. Незрозуміло, як має визначатися значущість «перешкод».

Коментар Держкомзему

У тлумачному словнику є визначення «ПЕРЕШКОДА. Те, що перепиняє рух, заступає шлях, закриває доступ куди-небудь».

28. Зауваження Земельної спілки України

«Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками кожна окремо у разі використання таких земельних ділянок їх власниками самостійно».

Власники земельних ділянок не володіють достатніми знаннями у галузі геодезії та землеустрою і не можуть самостійно виконувати юридично значимі дії щодо закріплення меж земельних ділянок.

Коментар Держкомзему

Уважно читайте проект Інструкції, у нормі до якої висловлено зауваження. Йдеться про використання земельної ділянки самостійно, а не встановлення самостійно межових знаків.

Зауваження є некоректним.

29. Зауваження Земельної спілки України

«Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву».

Це твердження не узгоджується із чинним законодавством, адже у разі одержання власниками земельних часток (паїв) земель єдиним масивом, це є підставою для виготовлення їм документа на право спільної часткової власності (ст. 12 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Коментар Держкомзему

Саме так, документи виготовляються на спільну часткову власність, крім того, статтею 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості)

власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

Уважно читайте законодавство України.

30. Зауваження Земельної спілки України

Слід вказати спосіб вирішення ситуації, коли відсутня можливість встановлення межового знака у зв’язку із зазначеними причинами.

Коментар Держкомзему

Вирішення зазначеної ситуації врегульоване в абзаці третьому п. 3.11 Проекту, відповідно до якого межові знаки не встановлюються в місцях, де їх установка неможлива. У такому випадку точки повороту меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою тощо.

У зв’язку із зазначеним зауваження є некоректним.

31. Зауваження Земельної спілки України

Незрозуміло, ким здійснюється таке повідомлення, чи відкладається погодження меж при наявності у суміжника поважних причин відсутності (хвороба, відрядження, перебування за кордоном, виїзд в інший населений пункт тощо). Хто має оплачувати прибуття суміжника?

Слід конкретизувати спосіб «фіксації» повідомлення. Чи є фіксацією телефонограма або sms-повідомлення? Звідки слід отримати персональні відомості про суміжників?

У якій пресі має бути розміщене повідомлення? Загальнодержавній, регіональній або місцевій. Як бути із суміжниками, які перебувають за кордоном?

Коментар Держкомзему

Пунктом «б» частини другої статті 198 Земельного кодексу України передбачено необхідність здійснення погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами при виконанні кадастрових зйомок.

Одним із заходів реалізації цієї вимоги є забезпечення присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або їх представників при закріпленні межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що здійснюється шляхом повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

У положенні цього пункту проекту Інструкції чітко визначено, що повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок здійснюється виконавцем робіт із землеустрою.

Крім того, згідно з абзацом п’ятим пункту 3.13 Проекту закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез’явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт або місце проживання (місцезнаходження) їх невідоме.

Отже, проектом Інструкції врегульовано порушені Земельною спілкою України зазначені питання, у зв’язку з чим зауваження є некоректними.

Стосовно встановлених проектом Інструкції способів надсилання повідомлення власникам (користувачам) суміжних земельних повідомлень також зазначаємо, що ця норма аналогічна нормі, закріпленій у частині шостій статті 74 Цивільного процесуального кодексу України щодо визначення вимог до засобів зв’язку, якими особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд, та частині дев’ятій цієї статті щодо опублікування оголошення у пресі.

32. Зауваження Земельної спілки України

Межовий знак розмежовує принаймні дві ділянки, а тому його слід передавати на спільне зберігання обом суміжникам.

Попереджені мають бути обидва суміжники.

Коментар Держкомзему

Суміжні земельні ділянки утворюються (і, відповідно, їх межі встановлюються) не одночасно, а у різний час.

Роботи зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюються, як правило, за добровільним зверненням власників (користувачів) земельних ділянок.

Витрати на межові знаки та їх закладку несуть власники (користувачі) земельних ділянок – замовники робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про землеустрій» акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання включається до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Зважаючи на зазначене, забезпечити передачу межового знака на зберігання не одному, а водночас усім власникам (користувачам) суміжних земельних ділянок буде складно, а в деяких випадках – взагалі неможливо. Тому ця пропозиція є неприйнятною.

Відповідно неприйнятною є й пропозиція щодо попередження власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про відповідальність за зниження переданих на зберігання межових знаків, оскільки таку відповідальність має нести виключно власник (користувач) земельної ділянки, якому передано на зберігання межові знаки.

33. Зауваження Земельної спілки України щодо декларативності положення про те, що власник (користувач) земельної ділянки несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно до законодавства

Коментар Держкомзему

Ця норма узгоджується із відповідним положенням статті 211 Земельного кодексу України, якою встановлено перелік правопорушень у сфері земельних відносин, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, а також ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою встановлено адміністративну відповідальність за знищення межових знаків.

Зважаючи на зазначене, зауваження не може бути враховане.

34. Зауваження Земельної спілки України

«Відновлення» меж не є синонімом їх «встановлення». Тому вимога знову розробляти технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є явно неправомірною.

Коментар Держкомзему

Пунктом 4.3 проекту Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої в установленому порядку документації із землеустрою.

У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої здійснюється встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

35. Зауваження Земельної спілки України

«У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки».

Норма неправомірна і містить надзвичайні корупційні ризики, адже фактично може використовуватись для легалізації самовільних захоплень земельних ділянок. Земельні спори мають вирішуватися виключно у спосіб, передбачений главою 25 ЗКУ.

Коментар Держкомзему

Аналогічні норми закріплені у частинах 2 і 3 статті 107 Земельного кодексу України.

Виходячи з логіки Земельної спілки України, Земельний кодекс України «неправомірний і містить надзвичайні корупційні ризики».

В цілому зауважуємо, що при розробленні проекту Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками Держкомзем керувався виключно вимогами законодавства України і метою цієї Інструкції є захист конституційних прав землевласників та землекористувачів на землю та виконання вимог земельного законодавства України.
У разі, якщо у Земельної спілки України, інших громадських організацій, юридичних та фізичних осіб будуть конкретні зауваження, які відповідатимуть вимогам законодавства України та забезпечать удосконалення проекту Інструкції, Держкомзем із задоволенням їх опрацює і врахує в проекті Інструкції.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про визначення видів межових знаків,
порядку їх встановлення та відновлення меж земельних ділянок

Цей Закон визначає правові та організаційні основи застосування межових знаків, порядку їх встановлення та відновлення меж земельних ділянок при виконанні землевпорядних робіт на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:
межа - це вертикальна, нескінченно тонка площина, яка визначає, де закінчується власність одного землевласника і починається власність другого або визначає границі між двома сусідніми адміністративно-територіальними об'єктами;
Перетин цієї площини означає перехід від однієї сукупності прав до іншої. Практично, межи на місцевості фіксуються за допомогою лінійних укажчиків (огорожі, та ін.) або точкових межових знаків (бетонні, металеві або дерев'яні стовпчики чи кілочки). Фізичні об'єкти межі можуть не співпадати в просторі з юридичними.
межовий знак - це будь який матеріальний об'єкт, розташований на земній поверхні, що ідентифікує границю між сусідніми територіальними об'єктами (межу);
межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка;
метадані - це інформація, що покращує технічне та значеннєве розуміння даних та пов'язаних з ними процесів.
Стаття 2. Види меж та їх призначення
Для реалізації цілей землеустрою, розмежування земель різних форм власності, створення і ведення державного земельного кадастру, межі землекористування різного призначення і різних форм власності мають бути визначені в єдиній державній системі координат і закріплені на місцевості межовими знаками. В залежності від територіальних об'єктів, що відмежовуються, можна виділити наступні види меж:
• Межі адміністративно - територіальних утворень;
• Межі між окремими землеволодіннями та землекористуваннями на незабудованій території;
• Межі між окремими землеволодіннями та землекористуваннями на забудованій території.
Стаття 3. Типи межових знаків та їх призначення
Кожен з видів меж закріпляється на місцевості різними типами межових знаків. Тип межового знаку також залежить від умов та властивостей місцевості, де встановлюється межовий знак. Загальними вимогами до конструкцій всіх видів межових знаків є їх довготривале збереження, простота встановлення та розшуку, а також здешевлення виготовлення межових знаків.
Межові знаки, що використовуються для позначення границь адміністративно-територіальних утворень, згідно з законодавством, є одночасно геодезичними пунктами. Тип межового знаку між окремими землеволодіннями та землекористуваннями на незабудованій та забудованій територіях визначається зовнішніми умовами встановлення знаку.
Повний перелік типів та конструкцій межових знаків, а також рекомендації щодо їх вибору згідно виду межі та умов встановлення, визначаються окремим нормативним документом, якій розробляє уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі управління земельними ресурсами.
Стаття 4. Порядок встановлення межових знаків
Місце встановлення межового знаку вибирається з умов його довготривалої схоронності, зручності вимірювання його координат та можливості доступу до нього у майбутньому. Встановлення описаних вище межових знаків для границь адміністративно - територіальних утворень виконується у відповідності до діючого законодавства.
Межові знаки не встановлюються, коли точками повороту границь земельної ділянки є кути капітальних будівель та споруд, стовпи та огорожі, люки каналізаційних колодязів або інші тверді контури місцевості.
У місцях, де встановлення межових знаків утруднює використання земельних ділянок, а також не забезпечується зберігання межових знаків, встановлюються приховані центри межових знаків. У місцях, де межа земельної ділянки, що відводиться, співпадає з раніше встановленою межею та збереглися старі межові знаки, нові межові знаки не встановлюються.
Стаття 5. Метадані про межові знаки
З метою збору даних про межові знаки, встановлені у ході проведення процедур встановлення або відновлення меж в натурі, а також забезпечення можливості використання цієї інформації при проведенні кадастрових зйомок у майбутньому, інформаційний зміст автоматизованої системи державного земельного кадастру має бути доповнений метаданими про межові знаки. До складу метаданих про межовий знак відноситься наступна інформація:
• Порядковий номер знаку в межах кадастрового блоку;
• Унікальний ідентифікатор межового знаку, наданий у ході кадастрової зйомки;
• Тип межового знаку;
• Спосіб встановлення межового знаку;
• Система планових координат, в якій визначені планові координати межового знаку;
• Система висот, в якій визначена висота межового знаку;
• Спосіб визначення координат межового знаку;
• Планові координати межового знаку;
• Відмітка висоти межового знаку (для основних межових знаків);
• Середні квадратичні похибки визначення планових координат та висоти межового знаку;
• Найменування організації та фізичної особи, що встановила межовий знак;
• Межові знаки (або пункти геодезичної мережі), до яких прив'язувався межовий знак;
• Поточний стан межового знаку.
Порядок присвоєння ідентифікатору межовому знаку та процедура визначення інших метаданих регулюється окремим нормативним документом, якій розробляє уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі управління земельними ресурсами.
Стаття 6. Відповідальність за знищення межових знаків
Особи, винні у пошкодженні або знищенні межових знаків, несуть відповідальність згідно законодавства.
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства щодо меж та межових знаків, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства.
Стаття 7. Підстави для проведення робіт з відновлення меж
Відновлення меж здійснюється у випадках повної або часткової втрати на місцевості ознак границь земельних ділянок. Ці роботи виконуються на замовлення землевласників, землекористувачів, орендарів земельних ділянок, а також для вирішення земельних спорів.
Відновлення меж земельних ділянок може виконуватися або як самостійний вид робіт, або є частиною робіт під час встановлення меж. При цьому границі землеволодіння або землекористування мають бути закріплені на місцевості новими межовими знаками встановленого зразка замість втрачених або пошкоджених межових знаків.
Підставою для здійснення робіт з відновлення меж є:
рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування;
укладених договорів між юридичними і фізичними особами (власниками земельних ділянок, землекористувачами, в тому числі орендарями) та виконавцями ;
судові рішення.
Стаття 8. Замовники і виконавці робіт
Замовником земельно-кадастрових робіт можуть бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, судовий орган, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів і його місцеві органи, юридичні і фізичні особи, які прийняли рішення або подали заяви(клопотання) про проведення земельно-кадастрових робіт і можуть забезпечити їх фінансування.
Виконавцями земельно-кадастрових робіт моажуть бути юридичні та фізичні особи, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних та земле-оціночних робіт.
Взаємовідносини між замовником і виконавцем земельно-кадастрових робіт регулюються законодавством України і договором.
Стаття 9. Процедура відновлення меж
Процедура відновлення меж є складовою землеустрою, а саме одним з різновидів межування земель. Вона призначена для:
• чіткого і беззаперечного визначення на місцевості положення меж земельних ділянок і відповідних межових знаків у випадку їх знищення або втрати;
• забезпечення необхідної точності обліку земель;
• забезпечення контролю за цільовим використанням земельних ресурсів;
• достовірного обчислення земельних платежів;
• правильного юридичного і технічного оформлення меж земельних ділянок для інформаційної підтримки Державного земельного кадастру і Державної системи реєстрації прав на нерухоме майно.
Стаття 10. Основні етапи процедури відновлення меж
Відновлення меж земельних ділянок здійснюється організацією, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Це рішення може ініціалізуватися зверненням юридичної або фізичної особи (землевласника, землекористувача або орендаря), межі земельної ділянки якої втрачено (пошкоджено), або рішенням суду щодо необхідності вирішення земельного спору.
Відновлення меж включає наступні етапи:
• Підготовчі роботи;
• Повідомлення осіб, права яких можуть бути зачеплені при відновленні меж;
• Виконання польових землевпорядних і геодезичних робіт;
• Камеральна обробка польових вимірювань та корегування земельно-кадастрової інформації, якщо є розбіжності у порівнянні з попередніми даними;
• Землевпорядна експертиза виконаних робіт.
Детальний зміст цих етапів та особливості виконання робіт з відновлення меж земельних ділянок визначаються окремим нормативним документом, якій розробляє уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі управління земельними ресурсами.
Стаття 11. Топографо-геодезичні та картографічні роботи при встановленні межових знаків та відновленні меж
Топографо-геодезичні та картографічні роботи при встановленні межових знаків та встановленні меж здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" ( 353-14 ).
Стаття 12. Землевпорядні роботи при встановленні межових знаків та відновленні меж
Землевпорядні роботи при встановленні межових знаків та встановленні меж здійснюються в порядку, визначеному Законом України Закон України "Про землеустрій"
Стаття 13. Вирішення межових спорів
Спори, що виникають при встановлені межових знаків, встановленні та відновленні меж, вирішуються в судовому порядку.
Стаття 14. Власність на межові знаки
Межові знаки належать юридичній або фізичні особі, яка оплатила роботи по їх виготовленню, встановленню та визначенню.
Стаття 15. Державний контроль за здійсненням процедури встановлення меж та межових знаків
Державний контроль за проведенням процедур межування і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами, здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Стаття 16. Фінансування робіт
Фінансування робіт по встановлення межових знаків та відновленню меж здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.
На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи по встановленню адміністративних меж адміністративно-територіальних утворень.
Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.
Стаття 17. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
а) забезпечити прийняття відповідно до своїх повноважень нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;
б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
в) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України В. Ющенко

І. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлених цією Інструкцією видів.
1.2. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місця положення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
1.3. У Інструкції терміни вживаються у такому значенні:
виконавець робіт з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі - виконавець) - юридична або фізичні особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт;
замовник робіт з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі - замовник) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки;
знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні робіт з їх відновлення;
межа земельної ділянки - умовна замкнена лінія, що розмежовує земельні ділянки;
межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

ІІ. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

2.1. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до розробленої та затвердженої в установленому порядку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками.

2.2. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні та землевпорядні роботи, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів у технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Кінцевим результатом робіт є встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
2.3. Підготовчі роботи включають збір та аналіз наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), витягу з державного реєстру земель, відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.
З метою створення зйомочної основи, необхідної для виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідній системі координат, виконавці можуть отримувати у встановленому законодавством порядку відомості про наявні пункти державної геодезичної мережі та геодезичних мереж згущення з Державного картографо-геодезичного фонду.
Для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виконавці можуть отримувати з бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК) каталоги координат та викопіювання з кадастрового плану.
Основою для встановлення меж житлової та громадської забудови в межах населених пунктів є документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови, яка може розроблятися у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій та іншої містобудівної документації.
2.4. Топографо-геодезичні та землевпорядні роботи виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА 2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.98 за № 393/2833 (із змінами).
2.5. Камеральні роботи виконуються для опрацювання даних, отриманих в результаті проведених топографо-геодезичних та землевпорядних робіт і складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
2.6. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця, реквізити ліцензії, необхідної для виконання робіт, стислий опис виконаних робіт;
технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);
копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи;
копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, а у разі набуття права власності (користування) до законодавчо встановленої вимоги отримання такого документа - копію відповідного рішення про надання земельної ділянки у власність (користування);
матеріали топографо-геодезичних та землевпорядних робіт;
план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). За бажанням замовника, замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки, на якому крім елементів, що відображаються на плані меж земельної ділянки, також відображаються річки, озера, канали, шляхи лісосмуги, інші елементи ситуації, межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці, межі угідь і зон обмежень щодо використання земельної ділянки;
перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути;
у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
2.7. У разі оформлення права власності (користування) на земельну ділянку встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється з дотриманням вимог пунктів 2.2 - 2.5 цієї Інструкції відповідно до розробленої та затвердженої в установленому порядку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
2.8. При наданні земельної ділянки у власність (користування), поділі чи об'єднанні земельних ділянок, перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконавець зобов'язаний провести роботи з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками відповідно до вказаної у пункті 2.7 цієї Інструкції документації із землеустрою.

2.9. При наданні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду, користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або забудови (суперфіцій) перед укладанням відповідного договору виконавець зобов'язаний провести роботи з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками відповідно до розробленої та затвердженої в установленому порядку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
2.10. На підставі розробленої та затвердженої в установленому порядку відповідної документації із землеустрою виконавець проводить роботи з виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками. Після виконання таких робіт виконавець складає акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (додаток 2), який включається до відповідної документації із землеустрою.

ІІІ. Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками

3.1. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками таких видів:
вид І (додаток 3) - для закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами тощо, а також на асфальтованій або бетонній поверхні;
вид ІІ (додаток 4) - для закріплення меж ділянок на ґрунтовому покриві або асфальтованій поверхні;
вид ІІІ (додаток 5) - для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.
3.2. Кожний межовий знак має унікальний, що не повторюється по усій території України, номер, який залишається незмінним на весь час існування межового знаку.
Номер межового знаку складається з десяти символів, з яких:
перші три - арабські цифри;
четвертий - літера українського алфавіту;
останні шість - арабські цифри.
Номери межовим знакам присвоюються послідовно, в порядку зростання на одиницю, починаючи з цифри "1" (один) та літери "А". Літера у номері межового знаку змінюється після використання усіх цифр.
3.3. Межові знаки встановлюються у точках повороту меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 метрів. Мінімальна відстань між межовими знаками не повинна бути меншою, ніж 1 м.
3.4. Місцезнаходження межових знаків підлягає обов'язковій прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі.

3.5. Середньоквадратична похибка місця знаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати:
у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,10 м;
у інших містах та селищах - 0,20 м.;
у селах - 0,30 м.;
за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,50 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.
3.6. Межові знаки можуть додатково прив'язуватися, шляхом проведення лінійних промірів, до кутів будинків і споруд, центрів люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі й зв'язку, інших твердих контурів.
3.7. Встановлення межових знаків здійснюється способом, що забезпечує можливість їх зберігання і створює якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.
У місцях, де встановлення межових знаків може створювати незручності у використанні земель, межові знаки закладаються на глибину, не меншу 0,65 м від поверхні землі (ґрунту).
3.8. Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками кожна окремо у разі використання таких земельних ділянок їх власниками самостійно.
Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву
3.9. Вибір виду межового знаку та глибини його закладки здійснюється власником (користувачем) земельної ділянки з урахуванням місцевих кліматичних, фізико-геологічних умов і вимог цієї Інструкції.
3.10. З метою забезпечення схоронності підземних кабельних ліній зв'язку, електромереж, водопроводів, каналізації, газових мереж тощо перед початком виконання робіт із закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками, встановлення яких вимагає проведення земляних робіт на глибині більше ніж 0,3 м, необхідно узгодити можливість їх виконання з відповідними організаціями ( власниками (балансоутримувачами, користувачами) зазначених інженерних мереж.
3.11. Межові знаки не встановлюються:
у спільних точках повороту меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки. У такому випадку номер раніше встановленого межового знака використовується для опису кожної суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою та при здійсненні обліку межових знаків;
в місцях, де їх установка неможлива. У такому випадку точки повороту меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою тощо.

3.12. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
3.13. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності представника органу місцевого самоврядування, власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або їх представників.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.
Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт по закріпленню межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення власники (користувачі) суміжних земельних ділянок вважаються повідомленими про час проведення робіт по закріпленню межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт або місце проживання (місцезнаходження) їх невідоме.
3.14. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
3.15. Власник (користувач) земельної ділянки попереджається про відповідальність за знищення переданих межових знаків на зберігання
3.16. Власник (користувач) земельної ділянки несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно до законодавства.

ІV. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

4.1. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.
4.2. При повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, власник (користувач) земельної ділянки зобов'язаний протягом одного місяця з дня виявлення їх втрати (пошкодження) вжити заходи щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновлення межових знаків.
4.3. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої в установленому порядку документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої здійснюється встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
4.4. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення
здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо
фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
4.5. Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється з дотриманням вимог розділу ІІІ цієї Інструкції.

V. Облік межових знаків

5.1. Відомості про поставлені та використані межові знаки підлягають обов'язковому обліку.
5.2. Облік межових знаків здійснюється в електронному вигляді державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (далі - Центр ДЗК), яке вживає заходи щодо створення та супроводження відповідного програмного забезпечення, забезпечує збереження, захист та надання відомостей про межові знаки.
5.3. Виконавець протягом трьох робочих днів з дня підписання акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання зобов'язаний подати до відокремленого структурного підрозділу Центру ДЗК за місцем розташування земельної ділянки копію документації із землеустрою, на підставі якої встановлені (відновлені) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) для здійснення обліку межових знаків.
5.4. Облік межових знаків здійснюється із зазначенням таких даних:
5.4.1. Відомості про постачання межових знаків:
номери переданих межових знаків;
найменування виконавця, якому передані межові знаки;
дата передачі межових знаків.

5.4.2. Відомості про використання межового знаку:
кадастровий номер земельної ділянки, межі якої закріплено межовими знаками;
номер межового знака;
вид межового знака;
координати межового знака;
опис місцезнаходження межового знака;
дата та номер акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання, за яким межовий знак передано на зберігання;
відомості про особу, якій переданий межовий знак на зберігання: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; найменування підприємства, установи, організації;
відомості про втрату та крадіжку межового знака.
5.4.3. Відомості про внесені зміни до облікових даних щодо межового знака: суть змін, дата та підстави їх внесення.
5.4.4. Дата здійснення обліку (внесення змін до облікових даних).
5.4.5. Прізвище та ініціали особи, яка здійснила облік (внесла зміни до облікових даних).
5.5. Відокремлений структурний підрозділ Центру ДЗК протягом п'яти робочих днів з дня надходження документів, передбачених пунктом 5.3 цієї Інструкції здійснює облік межових знаків та робить відмітку на поданій копії документації із землеустрою про облік межових знаків і повертає її виконавцю.
5.6. Пошук інформації про межові знаки здійснюється за однією з таких відомостей:
номером межового знака;
кадастровим номером земельної ділянки, межі якої закріплено межовими знаками;

VІ. Прикінцеві положення

6.1. Межі вкраплених у земельну ділянку інших земельних ділянок встановлюються (відновлюються) й закріплюються межовими знаками в тому ж порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки.
6.2. Виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснюється за рахунок замовника.
6.3. Організацію постачання межових знаків забезпечує Держкомзем.
6.4. Постачальником межових знаків (далі - постачальник) є визначене Держкомземом державне підприємство, що належить до сфери його управління.
6.5. Замовниками межових знаків є виконавці.
6.6. Замовлення необхідної кількості межових знаків здійснюється шляхом подання до визначеного Держкомземом державного підприємства, що належить до сфери його управління чи його відокремленого структурного підрозділу, письмової заявки через поштовий або факсимільний зв'язок.
6.7. Видача межових знаків здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавця відповідної заявки за умови пред'явлення документу, що підтверджує внесення плати за межові знаки.
6.8. Передача межових знаків між виконавцями забороняється.
6.9. У разі виявлення факту втрати або крадіжки межових знаків виконавець зобов'язаний протягом двох робочих днів з часу виявлення втрати або крадіжки повідомити про це Центр ДЗК або його відокремлений структурний підрозділ (зазначивши дату втрати (крадіжки), номери втрачених чи украдених межових знаків).
6.10. Межові знаки, які встановлені до виходу в дію цієї Інструкції вважаються дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки


Директор Департаменту
земель несільськогосподарського
призначення та землеустрою територій О.В. Краснолуцький

«Дьявол прячется в деталях» - именно это выражение в последнее время как нельзя лучше характеризует «нормотворчество» Государственного комитета Украины по земельных ресурсах. В частности, с 1 января будущего года вступает в силу «Инструкция об установлении (восстановлении) границ земельных участков в натуре (на местности) и их закреплении межевыми знаками» (далее – Инструкция), которая была утверждена приказом Госкомзема от 18 мая 2010 года № 376 (зарегистрирована в Минюсте 16 июня 2010 года за № 391/17686).

Этот весьма невзрачный, на первый взгляд, документ коснется ВСЕХ собственников земли и землепользователей, владеющих земельными паями, участками под застройку, промышленными и сельскохозяйственными предприятиями. Он значительно повысит затраты на проведения операций с земельными участками, а в первое время (пока не будут урегулированы многие технические вопросы) может вообще остановить рынок земель. Госкомзем не смущает также то, что принятая Инструкция нарушает требования нескольких законодательных актов.

В чем опасность?

Инструкция описывает процедуру установления границ земельного участка – вынос в натуру – и предусматривает введение главного новшества – межевых знаков единого образца, которые должны изготавливаться одним предприятием на всю Украину. Кроме того, должен вестись учет всех межевых знаков в единой базе, а собственник или пользователь надела, которому они передаются на хранение, несет административную ответственность за их утерю и обязан восстанавливать знаки за свой счет.

Немного подробнее. С нового года практически при любой операции с землей – купле-продаже, дарении, приватизации, разделе или объединении участка, оформлении договора аренды, в составе документации, которая будет подаваться в органы земельных ресурсов, должен быть «акт приемки-передачи межевых знаков на сбережение». Значит, вам придется в соответствии с Инструкцией вынести участок в натуру. Только стоимость таких работ, без учета стоимости самих знаков, в Киевской области составляет от 300 до 800 гривен за поворотную точку плюс привязка оборудования и выезд. Никак не меньше 1500 гривен (это если 4 поворотные точки). На практике, в холодное время года, на сложных участках с большим количеством точек, стоимость будет составлять значительно больше. Сейчас многие жалуются на дефицит бланков актов, пару тысяч которых можно перевезти в портфеле. А теперь представим, как будет организована поставка бетонных, металлических и пластиковых знаков, отнюдь не карманного формата, с одного предприятия по всем городам и весям Украины. Межевые знаки всего лишь для 250 участков (небольшой массив индивидуальной застройки на окраине города) – это около 10 кубометров пластика (размеры 90Х90Х1200 мм) или вместимость КАМАЗа. Причем в открытом кузове их не повезешь – номерные и дорогостоящие, их под открытым небом хранить не будешь. То есть областные и районные управления земельных ресурсов должны будут завести себе специальные охраняемые склады и организовать бесперебойную доставку «колышков».

Какие вопросы возникают после прочтения инструкции?

1. Каждый из знаков вашего участка одновременно может являться межевым знаком для одного, двух, трех соседних участков. Даже если удастся договориться с соседями о разделе затрат на их установку, почему ответственность за сохранность будет на том, кто подписал акт приема-передачи?

2. Или нужно будет сделать вынос зимой - как вбить колышки в мерзлую землю? Может быть, сделать операции сезонными? Только в теплое время года?

3. Если сначала установлены межевые знаки, а потом начинается установка забора. Куда девать знаки? Не забываем об административной ответственности за их сохранность. Как потом, при продаже участка с забором доказать, что знаки были?

4. Почему вы будете вынуждены за свой счет делать новый вынос в натуру, если кто-нибудь украдет или уничтожит знаки?

5. Особенно интересный и не такой простой, как кажется, вопрос. А что, если кто-нибудь не украдет знак, а просто перенесет его на несколько метров в сторону? Например, недоброжелательные соседи? Что делать, и каковы последствия?

Это далеко не все вопросы, которые возникают в связи с вступлением в силу Инструкции. На мой взгляд, она не только не решает земельные проблемы, а нагромождает еще больше новых. И так еле живой земельный рынок вряд ли безболезненно перенесет такие нововведения.

И 50, и 100 лет назад, да и еще раньше, когда не было спутниковых технологий и определение границ участка было гораздо более трудоемким, номерные межевые знаки не вводились – экономически нецелесообразно и положительный эффект сомнительный. Сегодня, с появлением профессиональных GPS приборов, которые позволяют определить нужную точку с точностью до миллиметров, а некоторые карманные GPS-навигаторы стоимостью до 2 тыс. гривен дают максимальную ошибку в 3 метра, это выглядит полным абсурдом. Да через пару лет с помощь мобильного телефона любой сможет с достаточной точностью определить границы своего участка! Зачем знаки?

Авторство документа принадлежит Госкомзему времен его бывшего главы Олега Кулинича, который широко известен своими скандальными инициативами, вроде выдачи 6 миллионов актов за 5 месяцев. Причины принятия более чем прозрачны – централизованное изготовление и продажа предприятием, определенным Госкомземом, «колышков» в масштабах Украины (для лучшего понимания: общее количество участков около 26 миллионов). К счастью, новый руководитель Комитета не стал доводить этот абсурд до конца, не провел тендер на определение «счастливого» предприятия и не запустил процесс изготовления. Тем не менее, Инструкция прошла согласование в Госкомпредпринимательстве, зарегистрирована в Минюсте и вступит в силу в начале следующего года.

Ассоциация «Земельный союз Украины» вела и ведет борьбу с это инициативой. Еще в процессе согласования Инструкции в государственных органах мы подготовили и направили письма (9 страниц с перечислением норм законов, которые нарушает этот документ) в Госкомзем (первое письмо, второе письмо), Госкомпредпринимательство(первое письмо, второе письмо), Министерство юстиции Украины (первое письмо, второе письмо, третье письмо). Уже после регистрации Инструкции в Минюсте мы повторно направили обращение в Госкомпредпринимательства, а также передали информацию в газету «Зеркало недели» и разместили статью на портале газеты «Бизнес». Тем не менее, вопрос с отменой не решен. Нам нужна поддержка всех, кого коснется, этот нормативный документ – ведь дело общее.

Что можно сделать?

1. Написать об Инструкции в Интернете и печатных СМИ.

2. Обратиться с письмами в Антимонопольный комитет Украины, Министерство юстиции Украины и Кабинет Министров Украины. Мы подготовили проекты писем c постатейными замечаниями к Инструкции в каждый из этих органов: Антимонопольный комитет (скачать), Минюст (скачать), Кабмин (скачать).

Вы можете взять наши письма за основу или разработать свои. Вот общая форма с указанием органа и его адреса: скачать.

3. Отследить реакцию государственных органов и опубликовать их ответы. Присылайте нам такие документы по адресу:

Мы разместим ответы на сайте и вместе с вами увидим реакцию на обращения.